Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті

Новини

21.01.2022 20:07

ПАМ’ЯТИ БОҐДАНОВИЧА

Юрій Шевчук

Щойно дізнався, що 6-го січня, коли я ще гасав по Франціях, помер Пітер Боґданович, американський режисер, кіноісторик, актор, і просто дуже впливова, без перебільшення культова  постать в американській культурі. Для мене це особиста втрата, бо я мав щастя познайомитися з ним і взяти в нього інтерв'ю і в той спосіб доткнутися до леґенди, мрії, фантазії, чогось такого, про контакт із чим хлопець, що виростав на волинському Поліссі, ледве міг собі мріяти в далеких 1970-х. Навесні 2007 року, я тільки третій рік викладав в Колумбійському університеті. В жовтні 2004-го я заснував Український кіноклуб Колумбійського університету і став писати для чудового журналу KINO-KOЛO, що його редаґував Володимир Войтенко.

Оце ж Войтенко написав мені з ідеєю, що він хоче опублікувати в KINO-KOЛІ цикл інтерв'ю з людьми, які починали з кінокритики, а стали режисерами. У списку американських «жертв», яких я мав би знайти й проінтерв'ювати був і Пітер Боґданович, леґенда кіна, про яку знали тільки втаємничені. Чому лише втаємничені? Бо жоден з його фільмів не дістав заповітного «Оскара», зате аж дві стрічки Боґдановича здобули визнання, що для справжніх поціновувачів і знавців кінематографа є значно вагомішим за комерціялізованого «Оскара». Це визнання – місце в Списку національної кіноспадщини Бібліотеки Конґресу Сполучених Штатів. Для знавців кіна це є «the real McCoy», або справжня річ. Так от у цьому списку фіґурує аж два фільми Боґдановича: «Останній сеанс» (The Last Picture Show) та «Паперовий місяць» (Paper Moon). Творчість Боґдановича справила вплив на Квентина Тарантина, Веса Ендерсона, Софію Кополу та ин.

Будучи членом Асоціяції чужинецької преси Нью-Йорка, я на диво легко зв’язався з аґенткою Боґдановича і домовисвя про зустріч з ним для інтерв’ю не де-небудь, а в його помешканні на північному-заході Менгетена, яких двадцять-п’ять кварталів від своєї хати. Я готувався до інтерв’ю серйозно і не без трепоту, переглянувши не лише всі його фільми, які міг знайти, але перечитавши його хрестоматійну вже книжку про класичних американських кінорежисерів «Хто до біса це зняв?» (Who the Devil Made It?). В ній, до речі, він пише про те, як Едґар Ульмер фільмував інспіровані божевільними (в гарному сенсі слова) американськими українцями картини «Запорожець за Дунаєм» і «Наталка Полтавка» в другій половині 1930-х. Я їхав до Боґдановича з наміром «заземлити» його в тематику українського кінематографа, який тоді задихався під вагою «русского міра», кредо якого дуже стисло висловив Андрій Халпахчі: «Українське кіно – це все, що знімається в Україні» … тіпа.

Зустріч з Боґдановичем, дві години, проведені з ним віч-на-віч, глибоко закарбувалися в моїй пам’яті. Колись напишу про це докладніше. А поки що моє з ним інтерв’ю з 2005 року, опубліковане в незабутньому KINO-KOЛІ. Це інтерв’ю робить його фоактом і української культури.
 

***

KINO-KOЛО (34) літо 2007

Пітер Боґданович: «Насправді, я ніколи не був кінокритиком»





RSS

Новини

Архів