Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно


Социальная сеть Ронин

Енциклопедія

Каяття/La Repentie

horisontal frame

Режисер: Летиція Массон
Сценаристи: Дідьє Денінкс, Летиція Массон
Оператори: Антуан Еберлі, Жорж Діан
Актори: Ізабель Аджані, Семі Насері, Семі Фрей, Аврора Клемент, Катрін Мучет
Країна-виробник: Франція 
Кіностудія: ARP Sйlection, Canal+, France 3 Cinйma, Le Studio Canal+
Рік: 2002
Час: 121 хв.
Формат: кольоровий 

Життя – це брехня. Життя як танок. Пристрасні поривання; теплий вітер, що приносить згадки з минулого; жіноче волосся, що липне до лиця; босі ноги, які легко крокують прибережним піском, дріботять, заплітаються в танкові в такт музиці, що лине десь згори...

Загадкова незнайомка приїздить до міста, вона сама, з нею лише валіза й вишукана парасолька. Щось одразу виокремлює її з натовпу. В її очах є якась таємниця, таємниця з її минулого, яка повинна змінити її долю і майбутнє тих, хто опиниться поруч з нею.

DVD-особливості. Зображення: широкоекранна версія 16:9. Звук: російська мова Dolby Digital 5.1; французька версія Dolby Digital 5.1. Субтитри: українські, російські. Додатки: анімоване меню, біографії і фільмографії, рекламний ролик до фільму, анонси.


Украй загадкова та неймовірно елеґантна незнайомка, що за нею виразно тягнеться довгий шлейф багатого на пригоди минулого, приїздить (якщо не сказати десантується) до Ніцци, де одразу ж знайомиться з не менш загадковим, сивим і у зморшках чоловіком, життя котрого вона обов’язково зруйнує так, як ущент зруйнувала долі всіх його попередників, що їм не пощастило зустрітися на шляху цієї невідпорної femme fatale. Однак життя, як це зазвичай трапляється, вносить свої корективи…

Режисерка Летиція Массон залишається вірною головній темі своєї творчости – дослідженню марґінальних проявів жіночої психології і принципового небажання деяких представниць слабкої (пардон) статі бути “дружинами нікчем” і проводити більшу частину життєвого часу на кухні та роботі. Що ж, подібна позиція не може не викликати поваги і дійсно заслуговує всілякого осмислення. На відміну від повністю авторських попередніх фільмів режисерки, літературним підмурівком сюжету “Каяття” став роман відомого майстра детективного жанру Дідьє Денінкса, і саме тому, як нам здається, на традиційному місці головної героїні, яке зазвичай посідала Сандрін Кіберлен, ми з деяким подивом бачимо Ізабель Аджані.

Річ у тім, що після гучного провалу американського римейку “Дияволиць” (ориґінал 1955 року зняв Анрі-Жорж Клузо) акторка на цілих 6 років повністю зникла з екранів, зосередившись на чому завгодно, окрім кіна. Вона співала, головувала в Канні, захищала Салмана Рушді і демократію (!) в Алжирі, а одного разу настільки “ретельно” зникла, що навіть поширилася чутка про її наглу смерть! Відсутність Аджані на екранах, між тим, ні в кого подиву не викликала, адже протягом усієї своєї кар’єри акторка грала переважно лише саму себе, відмовляючись від усіх хоч трохи ризикованих чи незвичних проектів (згадайте хоча б втечу з майданчика “Імени Кармен” Ґодара), за винятком, може, несамовитої “Королеви Марґо”. А 2002-го Аджані несподівано з’явилась аж у чотирьох фільмах помітних і цікавих режисерів – у Жана-Поля Раппно, Бенуа Жако, Франсуа Дюпейрона і Массон, і тому зараз можна сміливо казати про напрочуд вдале повернення. Про інші фільми поки що розповідати не будемо, а в “Каятті” акторка виглядає більш ніж переконливо. Одноманітність гри перетворилася на вдале амплуа, а відсутність, наприклад, багатої міміки дуже личить незворушності холодної “фатальности”. Массон зберегла детективну напругу фабули, але стрічка дуже вдало “пульсує” між реальним та оніричним світами, що робить абсолютно нормальним раптове переміщення, наприклад, з міщанської перенасиченої побутовими речами кухні до люксусових інтер’єрів готелю “Неґреско” чи до жаского безмежжя африканської пустелі.

Режисерка зробила виразний крок уперед – її перші стрічки все ж були занадто приземленими і потерпали від надлишку затертих кліше; їм не вистачало видовищности та деякої універсальности, а екзальтовані героїні інколи викликали почуття роздратування майже гістерійною невмотивованістю вчинків (припускаємо, втім, що це чоловічо-шовіністичний погляд). До безперечних “плюсів” стрічки слід додати бездоганний (як і завжди у Массон) саунд-трек і чудову гру акторського ансамблю. А щодо небажання все життя стирчати на кухні і в пральні – і справді, хто ж цього схоче?

Микола Черв’яков






Енциклопедія