Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно


Социальная сеть Ронин

Енциклопедія

Колекціонер/Коллекционер

horisontal frame

Режисер: Юрій Ґримов
Сценарист: Юрій Ґримов і Татьяна Єґєрєва
Актори: Олексій Петренко, Іріна Мазуркевич, Євґєній Циґанов, Карен Бадалов, Андрєй Приходько, Єкатєріна Волкова
Країна-виробник: Росія, 2001 
Кіностудія: Студия ЮГ
Рік: 2001
Час: 0 хв.
Формат: кольоровий 

На глядача водоспадом валяться заспиртовані потвори, різноманітні тварини, птахи, фалоси, скелети, посудини з пахощами... Ще купа дивних речей і предметів побуту створюють дивовижний простір “Колекціонера” (кошторис – $ 1,5 млн.) Юрія Ґримова. В будинку з нескінченними кімнатами й залами живе старий власник (Олексій Петренко) цього божевілля. Колекцію він збирав для задоволення, тому вона – це сукупність різних колекцій, така несистемна і плутана. Аби її описати, він запрошує жінку-бібліотекаря Віру – таку собі закомплексовану мимру в окулярах (Іріна Мазуркевич): “Ви допоможете мені розібратися з колекцією, а колекція доможе вам розібратися в собі”. Віра дуже страждає від одвертих і перверсивних учинків і суджень колекціонера та інших мешканців величезної споруди.

Якщо ставитися до кіна, як до видовища – “Колекціонер” удався. Створюючи фільм химерний і яскравий, Ґримов мав на меті вразити глядача. Іноді це вдається. Деякі епізоди неймовірно красиві, деякі операторсько-монтажні фокуси – справжнє досягнення артистичного пілотажу. Єдиний недолік – занадто... Бо не завжди обґрунтовано – кліпмейкерський баґаж тягне режисера до іншого світу... Ну й “Колекціонер” – не просто видовище. Тут є претензії на велике мистецтво та метафізичні узагальнення. За словами автора, це “симбіоз філософської притчі, фільму дії і арт-кіна”. Іншими словами, естетика Ґріневея в трешовому вигляді – себто кіч, іронія, доведені до абсурду, до тієї межі, коли цього майже не помітно. Всі фрази Ґримова про радянське авторське кіно, згадки про Тарковського – словесні пустощі...

Щодо метафізики, Старий Колекціонер – такий собі деміург-спокусник, що бавиться з іншими персонажами у створеному ним всесвіті. В цьому йому допомагає донька Маша (Єкатєріна Волкова). Вона теж не є людиною; тобто її вчинки, поведінка свідчать саме про це – Маша доволі вдала персоніфікація архетипу. Поступово стає очевидним, що майже всі герої – також не зовсім люди, – вони експонати колекції.

“Високість” фільму покладено нести багатозначущим фразам, іноді помітні якісь уривки сократичних діалогів. Щось на кшталт: “Цінність моєї колекції не в кількості ориґіналів, а в тому, що ніхто не може точно назвати кількість підробок. Адже Господь також створив людину за образом своїм і подобою… Але хто докорятиме цій підробці, що вона не є ориґінальною...” Як на мене, дуркування виходить у героїв краще, ніж філософування, і тим паче, ніж цитування Гайдеґґера. У фільмі перемішане одне з другим. Лиш не зрозуміло, чому автор каже, що його“стрічка – про жах перед життям”. Ось цього якось зовсім не помітно...

Аксінья Куріна






Енциклопедія