19.00 грн.
"Жан-Пьер Мельвиль. Короткие встречи в красном круге"
Вінницьке видавництво „ГЛОБУС-ПРЕС” випустило нову книжку в серії „Студія 1+1”. Кінознавча розвідка „Жан-Пьер Мельвиль. Короткие встречи в красном круге” (160 стор.) належить перу московського автора Ґєорґія Дарахвелідзе. Це російськомовне видання присвячене творчості одного з найвизначніших французьких кінорежисерів, власне, Жана-П’єра Мельвіля (1917 – 1973). Передмову до книжки написав знаний російський кінознавець Кірілл Разлоґов. Нижче пропонуємо ознайомитися з її фраґментом. „Вражаюча постать Жана-П’єра Мельвіля стоїть дещо осібно в загальному кінематографічному пейзажі другої половини ХХ століття. „Американець у Парижі”, попередник „Нової хвилі”, постановник касових бойовиків та філософських кіноесеїв бачиться на сторінках праці як навдивовижу цілісна особистість, мистець із власною програмою, яка хіба зрідка перетинається з викрутами зміни кінематографічних течій, ба навіть мод.
Спираючись на невелику, але містку групу джерел (здебільшого зарубіжних), а також на аналіз фільмів, автор детально і пристрасно розглядає не тільки самі твори, а й провідні теми, мотиви і, що не менш важливо, формальні прийоми Мельвіля. Як тонкий стиліст французький кінорежисер, подібно до майстрів інтелектуального філософського кіна, незрідка покладав передачу сенсів не на слова, а на „фігури стилю”, хоча й робив це на матеріалі детективів і трилерів, що їх ми не знайдемо у Фелліні чи Берґмана.
Перевагою монографії я вважаю і спробу наблизити стиль викладу до творчої манери Мельвіля. У результаті – читач переймається тією особливою інтонацією, яка становить невід’ємну частину робіт режисера (а тепер і присвяченої йому книжки). Певний маньєризм стилю Ґєорґія Дарахвелідзе по-своєму відповідає стилістиці найкращих Мельвілевих фільмів, а іншомовні титули главок (зокрема ориґінальні назви знаменитих стрічок) віддеркалюють кіноманство режисера й цитатність його картин, хоча „критика критиків” часом переростає в апологетику – наслідок захоплености молодого кінознавця об’єктом дослідження.
Ще рідкісніша нині риса – блискуче володіння матеріалом і, що не менш важливо, російською мовою. В епоху майже всезагальної недбалости й поспішности (а то й напівграмотности) ретельна проробка кожного формулювання – чеснота, майже унікальна для літератора-початківця. Звичайно, стилістичні шукання іноді призводять до формулювань, які вимагають розшифровки й детального знання конкретного фільму – „кіноман” і „сінефіл” знайде для себе в цій книжці багатший матеріал для роздумів, ніж просто кіноаматор. А вже фахівцеві тут просто роздолля”.
Кірілл Разлоґов
