Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

28.11.2003 14:26

"Золота лихоманка" Михайла Бєлікова

Учора, 27 листопада, в київському кінотеатрі "Жовтень" відбувся прес-показ нового фільму режисера Михайла Бєлікова "Золота лихоманка", поставленого ним за власним сценарієм.

Фільм знятий на студії “Лавра” Національної спілки кінематографістів України, робота над ним тривала понад 5 років. Оператор фільму – Василь Трушковський, художник – Олександр Шеремет, композитор – Анатолій Алексанян, директор картини – Анатолій Шомін. У головних ролях знялися молоді актори Віталій Линецький, Анастасія Сердюк, Діана Дорожкіна. Також у фільмі грають Віктор Стєпанов і Олег Масленніков.

Сюжет картини розгортається у двох часових площинах – за наших часів і за тридцятих років минулого століття. Відомо, що Сталін дуже любив кіно. Якось, після перегляду “Золотої лихоманки” Чарлі Чапліна, він вирішив, що і радянська країна має розпочати видобуток золота – певна річ, силами політв’язнів. Начальником золотих копалень на Колимі було призначено сталінського кіномеханіка, котрий так завзято розпочав роботу, що став робити з добутого золота кулі і отримав за це орден Лєніна. Минуло понад 70 років. Якось під час прогулянки парком молодий журналіст Микола Воротницький натрапив на труп відомого бізнесмена і політика. Поряд з тілом лежав орден Лєніна, а саме вбивство було скоєно золотою кулею. Незалежне розслідування приводить журналіста до справжнього вбивці – однак імени його він вирішує не оприлюднювати. У розголошенні викритої таємниці не може переконати навіть величезна грошова винагорода – мова вже йде не про гроші, а про етику.

Історію про сталінські золоті копальні Михайлові Бєлікову розповів іще під час навчання у ВДІКу його викладач з історії закордонного кіна відомий кінознавець Сєрґєй Комаров, котрий сам відсидів багато років у концтаборах.

Виробництво картини було розпочато за державні кошти – кошторис становив 2 млн. гривень. До зими минулого року студія “Лавра” отримала 900 тисяч гривень – і завершила знімальний період. На подальше державне фінансування режисер фільму Михайло Бєліков не сподівався, тому намагався знайти інші можливості для закінчення роботи над фільмом. Як стверджував тоді режисер, він був принципово налаштований на продюсерське кіно, маючи на увазі під цим визначенням не “проблему коштів, а те, хто врешті-решт стає власником стрічки”. На його думку, “пропускати” сьогодні гроші через потужні державні підприємства – нераціонально: це “марна трата і часу, і коштів” і "якщо держава дасть 100% коштів, то вона буде і власником фільму – а якщо вона буде власником, то фільму не буде, тобто картина вийде і лежатиме на полиці. Її ніхто не побачить..." Врешті-решт держава таки "дофінансувала" стрічку, і фільм став суто державним. Коли відбудеться офіційна прем’єра "Золотої лихоманки" і яка її прокатна доля – на прес-показі режисер не сказав. Однак повідомив, що вже надрукована копія фільму з англійськими субтитрами, що вона минулого тижня демонструвалася в Москві в Домі Ханжонкова.

Пропонуємо уривки розмови з режисером про його фільм, що відбулася взимку минулого року, а незабаром читайте рецензії на стрічку на нашому порталі.

Наталка Конончук. Як би ви визначили жанр фільму?

Михайло Бєліков. Мені як авторові складно про це говорити. “Золота лихоманка” – поєднання жанрів: і фарсового, і трагічного, і комічного, є елементи детективу. По суті ж своїй, якщо, звичайно, можна використати таке визначення, – це людська історія, життя. Наше життя, в якому поєднуються одночасно і горе, і щастя. Оцей діапазон між щастям і горем, трагедією і комедією є протягом багатьох років смислом усіх моїх фільмів.

На якого глядача насамперед орієнтована “Золота лихоманка”?

Історія, розказана у фільмі, значною мірою має стосунок до радянських часів, тому, напевно, вона може бути цікава глядачеві, який жив за тієї доби або знає про неї – про ці дуже складні, трагічні часи. Ми б хотіли, щоб наш фільм нагадав людям, навіть зовсім молодим, про ту добу – тому що без знання історії, якою б трагічною вона не була, не може бути щасливого майбутнього. В мене є підстави сподіватися, що молодь також дивитиметься фільм.

Наталя Конончук



RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com