Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

01.09.2005 19:57

Заборона прокату в Україні фільму "Країна мерців": думки фахівців

Наприкінці серпня в українському кіносередовищі набув розголосу скандал між дистриб’юторською компанію B&H та Міністерством культури і туризму України, причина якого – заборона міністерством прокату в Україні американського фільму "Країна мерців" режисера Джорджа А. Ромеро.

Компанія B&H звернулася з офіційним листом-протестом до заступника міністра культури і туризму України Владислава Корнієнка (копії надіслані також Миколі Томенку, заступнику прем’єр-міністра з гуманітарних питань, Юрію Луценку, міністру внутрішніх справ України, Дж. Е. Гербсту, послу Сполучених Штатів Америки в Україні, Дж. Кацу, представникові Асоціації американських кінопродюсерів, і С. Тіллу, президенту компанії United International Pictures), а також провела прес-конференцію, на якій заявила, що не згодна з рішенням міністерства (відзначимо, що заборона фільму мотивована наявною в ньому пропаґандою жорстокости та насильства) і відкидає пред’явлені звинувачення "як абсурдні та необґрунтовані, сподівається на демократичну спрямованість України та на захист від подібних вульґарних образ прав закону". Компанія B&H відзначає, що Україна є єдиною країною у світі, яка заборонила прокат фільму "Країна мерців".

KINO-КОЛО пропонує ознайомитися з віковими обмеженнями, що їх отримала в прокаті різних країн стрічка "Країна мерців": США – 17 років, Канада – 18 (Квебек –13), Велика Британія – 15, Франція – 16, Данія – 15, Італія – 14, Іспанія, Південна Корея, Бразилія, Німеччина, Сінґапур, Фінляндія – 18, Нідерланди – 16, Японія – 12.

На сайті Міністерства культури і туризму ситуація з забороною фільму прокоментована наступним чином: "1 серпня 2005 року до Міністерства культури і туризму України звернулась дистриб’юторська компанія ЗАТ „Він” з клопотанням щодо видачі прокатного посвідчення на фільм „Країна мерців” режисера Джорджа Е. Ромеро.

Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Міністерстві культури і туризму України переглянула фільм, наданий компанією ЗАТ “Він”, і своїм рішенням заборонила цей фільм для показу на території України. Комісія повідомила про це рішення компанію ЗАТ “Він” офіційним листом від 05.08.2005 року.

До складу Експертної комісії входять провідні фахівці у галузі кіномистецтва, редактори профільних видань, члени професійних спілок, громадських організацій, науково-дослідних й експертних установ, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення й інших установ. Очолює комісію перший заступник Міністра культури і туризму України Корнієнко Владислав Вікторович.

Відповідне рішення комісії було прийняте колегіально, відповідно до встановленого Положенням про Експертну комісію порядку". Далі на сайті Міністерства культури і туризму наводиться інформація про порядок видачі державних прокатних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів та правовий статус та повноваження Експертної комісії.

KINO-КОЛО пропонує думки кількох українських кінематографістів про факт заборони "Країни мерців":

Володимир Войтенко, кінокритик, головний редактор часопису КІNО-КОЛО, автор і ведучий телепрограми АРҐУМЕНТ-КІНО, член експертної комісії при Міністерстві культури і туризму:

"Такої нагоди – подивитися цей, вже заборонений моїми колеґами-експертами, фільм – мені не трапилося через мою відсутність у Києві. Отже, від заборони постраждав і я. Хоча, як сказала-запитала мені-мене журналістка однієї зі столичних газет: „На ринку „Петрівка" можна придбати відео з цим фільмом. А чи існує шанс, що його дозволять і для показу в кінотеатрах?" Таким чином, у якомусь вигляді (власне, піратському), стрічку подивитися можна. З іншого ж боку, подібне судження вкотре демонструє, що суспільна і громадська свідомість добряче заплуталася, сказати б, у трьох соснах: мораль – заборона – право.

Не розгортаючи причинно-наслідкові зв'язки цієї проблеми, що потребує значно більшої площі, дозволю собі „некорпоративне судження". Не тільки тому, що є речі, важливіші за корпоративну етику, але й тому, що не почуваюся зв'язаним – у цьому випадку – жодними корпоративними обов'язками. Також не вважаю, що висловлюся неетично по відношенню до окремих колеґ-експертів. Бо вважаю, що вони ні в чому не винні – судять, виходячи зі свого світогляду. Інша річ, що хтось їм запропонував не їхнє рольове місце в цій суспільно-резонансній ланці знервованого й пошматованого українського кіноланцюга.

Річ у тім, що з року в рік поновлюються спроби заборонити певний кінематографічний жанр, вигнати його з українських екранів. (Тут варто зазначити, що розрекламована паном Батрухом „першість" нинішньої заборони теж прикро промовиста, бо це аж ніяк не перша заборона. Просто українські дистриб’ютори досі не є солідарними і їх мало цікавить, що відбувається з „неїхніми” фільмами). Насправді ж страшні фільми-казки для дорослих мають отримувати, як і скрізь у світі, обмежувальний віковий індекс. Не більше. А вже справа дорослих – утримувати дітей від знайомства з такими казками. Ну, а справа дітей – намагатися обійти ці заборони. Звісно, це боротьба... Але ж ніхто не викаже думки заборонити статевий акт тільки тому, що малолітнім насправді завчасно таке бачити. А трапляється ж... Та не заборониш; і не тільки тому, що важко, а й тому, що тих самих дітей, зрештою, згодом не знайдеш по білому світі для чергових заборон...

Отже, частина проблеми в тому, що серед великої кількости експертів у комісії є чимало людей, які не мають спеціальної мистецтвознавчої освіти чи ж розвиненого мистецького смаку; а дехто з них має „заборонний світогляд" радянського штибу. Якщо такі експерти залишатимуться в комісії, це стидомирство триватиме й надалі.

Інша частина проблеми: експертна комісія складається з людей, що вони фактично працюють на громадських засадах; знаходять час поміж основною своєю роботою – експертують, не знаходять – не експертують. Переконаний, експертна комісія має діяти на професійній основі.

Очевидно, що потрібні серйозні зміни, до яких досі, за моїми спостереженнями, на жаль, не готові ні керівники міністерства, ні кіно- та відеодистриб’ютори й менеджери телеканалів (діяльність експертної комісії поширюється на всі ці види розповсюдження і демонстрування кінопродукції)".

Алік Шпилюк, кінознавець, заступник головного редактора часопису КІNО-КОЛО, член експертної комісії при Міністерстві культури і туризму:

"Заборона „Країни мерців” відбулася за моєї відсутности в Києві (як також ще декількох членів експертної комісії Мінкульту, що вони можуть адекватно оцінювати екранні твори, виходячи не з власних смаків чи вподобань, а принаймні із законів жанру) через відпустку. Тож довелося переглянути стрічку на піратському DVD, який можна купити в будь-якому куточку нашої країни на будь-якій відеорозкладці (що взагалі ставить під питання доречність будь-яких заборон на демонстрацію кінокопій стрічок, якщо, звичайно, не йдеться про відверто порнографічні твори). Щодо цього конкретного випадку, то маємо яскравий приклад певного кіножанру, зроблений його класиком, демонстрований в усьому світі (з різними обмеженнями за віком – від „Діти до 12 років тільки у супроводі батьків” у Японії до „Не молодше 18 років” у Сінґапурі). Дуже радію, тим не менш, розростанню скандалу щодо цієї події, адже сподіваюсь, що це може привести в результаті до певних змін у функціонуванні експертної комісії, коли її члени матимуть певні права й обов’язки і нестимуть відповідальність за свої рішення".

Олег Рой, кінокритик:

"Насправді, сприймати ситуацію варто з гумором. Як і людей, що виголошують настільки безглузді рішення. Минулого року виключно через назву постраждала „Техаська різанина бензопилкою”, цього року із тих самих причин „Країна мерців”, наступного року хтось необачно назве стрічку „Вбивство електрочайником” і те теж стане приводом для неодмінних розмахувань у повітрі бульварними газетами із статтями про електрочайникових маніяків. Ви ж напевне помітили, наскільки зменшився процент вбивств електропилкою у країні за рік після прийняття епохального рішення. Для прикладу, у сусідній Білорусі та у всіх інших країнах світу, де „Різанина” вийшла у прокат без проблем, населення від збоченців з електроприладами страшенно потерпає. А коли серйозно, то гнати у шию потрібно експертів, які приймають рішення лише заради імітації якоїсь діяльности і яким навіть ліньки ознайомитися зі світовим досвідом. А чи, мо‘, претендуємо на звання найбільш пуританської країни світу? Тоді почнімо палити книжки Генрі Міллера та Вільяма Берроуза – давно, сволота, наривається".

Олексій Сахалтуєв, кінокритик :

"Відмова в прокатному посвідченні для „Країни мерців” – акт наскільки обурливий, настільки, на жаль, і типовий для України. Понад рік тому, коли „Світанок мерців” вийшов-таки в леґальний кінопрокат, я майже переконав себе, що заборона „Техаської різанини бензопилкою” була прикрим, але останнім проявом мракобісся, дикунства й неуцтва з боку установ державної цензури. Тепер уже очевидно, що ми маємо справу з геноцидом проти нехай специфічного, але цілком респектабельного жанру „слешера”. Причому навряд чи йдеться про послідовну ідеологічну політику – скоріше річ в особистих смакових вподобаннях відповідальних осіб. І це є найбільш прикрим. Адже настільки безапеляційна заборона цілком жанрового – і, до того ж, далеко не безглуздого – фільму може свідчити лише про одне: культурну обмеженість, кінематографічну безграмотність і відверте святенництво наших ідеологічних наглядачів. Ситуація, коли божевільні керують божевільнею, ставить з ніг на голову всі звичні оціночні критерії. Так, мимоволі починаєш змінювати ставлення до авдіовізуальних піратів – за умови настільки неадекватної державної цензури вони постають справжніми носіями духу свободи й просвітництва".

kinokolo.ua



RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com