Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно


Социальная сеть Ронин

Енциклопедія

Науково-фантастичний фільм / Science-Fiction

[англ. Science-Fiction] — науково-фантастичне кіно з’явилося вже на початку XX століття. Дія багатьох ранніх стрічок цього жанру розгорталася в далекому майбутньому або на інших планетах, а їх творці сміливо експериментували з комбінованими зйомками, спецефектами, костюмами і ґримом персонажів. Саме науковій фантастиці зобов’язані ми винайденням багатьох пристроїв і технологій, які нині широко використовуються у картинах найрізноманітніших жанрів.

Перші науково-фантастичні фільми „Завоювання повітря” (1901, реж. Ф Зекка) і картини Ж. Мельє „Політ на Місяць” (1902), „20000 льє під водою” (1907), „На завоювання полюсу” (1912) були зняті французьким режисером Жоржем Мельє. У 20-ті роки принциповим явищем у галузі науково-фантастичного кінематографа стали фільми Ф. Ланґа „Метрополіс” (1926) – песимістичне бачення суспільства майбутнього, і „Жінка на Місяці” (1929). Ланґ прагнув до більшого реалізму і перед створенням картини „Жінка на Місяці” (1929) серйозно вивчав питання ракетобудування. Це був перший фільм, у якому говорилося про стартовий відлік часу та невагомість у космосі.

Ще серйозніший підхід до цієї теми був продемонстрований у картині „Напрям – Місяць” (1950). За фільмом „Напрям – Місяць” створювалися десятки дешевих наслідувань, включно з картиною "План 9” з відкритого космосу” (1959). Коли американська космічна програма 1960-х років перетворила наукову фантастику в реальність, Голлівуд утратив інтерес до астронавтів і зосередився на міжзоряних кораблях типу „ЮСС Ентерпрайс” із серіалу „Зоряний трек”. Однак пізніше кінематографісти повернулися до теми польотів на Місяць у таких фільмах, як „Правильний вибір” (1983) і „Аполлон-13” із Т. Генксом у головній ролі.

У післявоєнну, ядерну добу фантастів починає непокоїти загроза знищення людства через Третю світову війну або випадкову відмову „системи безпеки”. Про це попереджають картини на межі 50–60-х років („На останньому березі” С. Крамера (1959), „Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватися і полюбив атомну бомбу” С. Кубріка (1963), „Система безпеки” С. Люмета (1964). Стрічки 80-х років уже малювали апокаліптичний розвиток подій після ядерної війни в буденному плані, з конкретним і достовірним, доступним розумінню кожного викладенням усіх обставин, з якими зустрінуться люди після ядерного вибуху („Наступного дня” Н. Мейєра (1983), „Нитки” М. Джексона (1984), „Заповіт” Л. Літтмена (1983).

Лише під час „холодної війни” 1950-х років, коли загроза ядерної катастрофи і ворожого вторгнення стали здаватися реальною багатьом американцям, науково-фантастичні фільми почали торкатися більш серйозних тем. Але й тоді в розпорядженні їх творців не було ні значних коштів, ні зірок першої величини, тому спецефекти зазвичай були другосортними. У 1960-ті роки наукова фантастика знову вийшла з моди, але замість того наприкінці 1970-х стався справжній науково-фантастичний бум, що тривав і у 1980-х роках. Приклади фільмів: „Соляріс” (СРСР, 1972), „Зоряні війни” (1977), „Козеріг-один” (1978), „Імперія завдає удару у відповідь” (1980), „Ескалібур” (1981), „Іншопланетянин” (1982), „Повернення Джедая” (1983), „Коротке замикання” (1986, 1988), „Назад у майбутнє” (1985, 1989, 1990), „Робот-поліцейський” (1987, 1990, 1993), „Чужий”, „Чужі”, „Чужий 3” (1979, 1986, 1992). Див. „Фантастика у кіні”, „Надприродна (моторошна) фантастика”.

Володимир Миславський,
„Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми”
(Харків, 2006)





Енциклопедія